MENU


Розповідь про Емануеля Шлехтера

„Під Високим Замком” з Адамом Редзікєм – авторська зустріч з юристом, істориком, заступником головного редактора „Пелестри”, надзвичайним професором Варшавського університету. Професор Адам Редзік прочитав лекцію про Емануеля Шлехтера, довоєнного львівського майстра пісні і кабаре.

Незважаючи на те, що пісні авторства Шлехтера („Я домовився з нею на 9”, „Сексапіл – це наша жіноча зброя”, „Молодим бути і більш нічого”) і надалі залишаються знаними і улюбленими, його біографія залишається невідомою для загалу. Проф. Адам Редзік у своїй лекції розкрив львівській публіці деталі творчої і життєвої дороги їхнього талановитого земляка.

Емануель Шлехтер народився 1904 року у Львові, походив з не дуже заможної єврейської сім’ї.  Вивчав право в Університеті Яна Казимира у Львові, однак його більше цікавила пісня і кабаре. Нічого дивного, адже Львів 20-х років жив музикою, піснею та театром. Місто було колискою багатьох артистів, зокрема таких знаних акторів як Мар’ян Гемар чи Зенон Фрідвальд (автор тексту „Це остання неділя”). Емануель Шлехтер на початку своєї кар’єри писав тексти до місцевої преси і співпрацював з популярним на той час польським Радіо Львув. На початку 30-х років виїхав до Варшави і там став одним з найкращих авторів діалогів, сценаріїв та пісень. Вже в 1933 році записав для звукозаписних компаній Одеон і Колумбія під псевдонімом Ольґєрд Лех платівки з власними піснями та із спольщеними традиційними єврейськими піснями. Співпрацював з найкращими авторами текстів і композиторами (зокрема, Єжи Петерсбурським і Гериком Варсом). В 1933-39 роках Шлехтер брав участь у зйомках майже 30 фільмів. Був співавтором сценаріїв, писав діалоги і пісні, а у фільмі „Кохай тільки мене” з’явився навіть на екрані. Він був співавтором фільмів про львівських батярів Щепка і Тонька – „Буде краще” (1936) та „Волоцюги” (1939). Його найпопулярніші львівські пісні це „Тільки у Львові”, „Серце батяра”, „Я маю гітару, куплену у Львові” чи „Ми двоє обацвай”.

Коли почалася друга світова війна Шлехтер із сім’єю повернувся до Львова. Після окупації міста радянською владою, ймовірно Шлехтер як поляк відмовився прийняти громадянство Радянського Союзу. Коли Львів зайняли гітлерівці, Шлехтер разом із сім’єю опинився в Янівському таборі. Він не скористався з допомоги своїх друзів з іншого боку муру і вирішив ділити долю народу, з якого він походив. Емануеля Шлехтера вбито в таборі 11 листопада 1943 року.

Лекція Адама Редзіка про трагічну історію Емануеля Шлехтера ідеально співвідноситься з виставою „Сенсація – Львів грає в кіно!”, яка супроводжує 6 Перегляд сучасного польського кіно „Під Високим Замком”. Як і в попередніх роках, виставки Перегляду нав’язують до передвоєнних львівських традицій польського кіно. Виставка побудована навколо першого фільму знятого внаслідок популярності Веселої Львівської Хвилі, автором сценарію якого був саме Е. Шлехтер.




Joomla Extensions powered by Joobi